Пам'ять, що робить нас сильнішими!
20 березня - день остаточного визволення Вінниці від нацистських загарбників. Окупація тривала майже 1000 днів. Місто було важливим пунктом у планах нацистів. Тут збудували ставки Гітлера та Герінга, створили табір для військовополонених “Шталаг №329”. Тільки у ньому від голоду та хвороб загинули десятки тисяч бійців.
Масштаби терору нацистів проти мирного населення вражають. В єврейських гетто замордували понад 20 тисяч людей, жорстоко вбили понад півтори тисячі пацієнтів психіатричної лікарні, тисячі містян за роки окупації померли від голоду чи були розстріляні.
На примусові роботи до Німеччини вивезли майже 13 тисяч «остарбайтерів». Скільки українців знищили у концентраційних таборах достеменно невідомо і досі. По зернинах інформацію - в тому числі і про них - упродовж десятиліть збирає Arolsen Archives — міжнародний центр, що досліджує історії жертв нацистських переслідувань.
В переддень Дня визволення Вінниці в нашому коледжі відкрилась експозиція унікальної виставки #StolenMemory. Її організатор - Арользен Архіви спільно з освітнім центром "Простір толерантності".
“Організація, яка була створена відразу по завершенню Другої світової війни, називалася «Міжнародна служба розшуку». Вона ставила за мету знайти і з'єднати родини, які розгубилися по світові. Разом з документами сюди передавали і особисті речі людей”, - розповіла Ганна Легун, наукова співробітниця Arolsen Archives.
На плакатах не лише біографії і фото самих в'язнів концтаборів, а й їхніх особистих речей. За словами архивістки, зі стартом проєкту «Кампанія 2016» вже відшукали більше 1000 родин жертв нацистських переслідувань, яким передали вкрадені речі. Втім, памʼятні дрібнички ще майже 2 000 осіб з усієї Європи чекають на повернення. Stolen memory - не просто експозиція, це повернення імен і доль тих, чиє життя обірвалося у нацистських концтаборах, впевнена Світлана Василюк, директорка ВТФК.
“Вісімдесят років тому такі ж люди, як і ми, мали свої мрії та плани, які в одну мить перекреслила війна. Історія зупинилася там, де закінчилася людяність. Єдине, що про них нагадує сьогодні - це маленькі особисті речі. Речі, які вони встигли стиснути в руках перед стратою, чи сховати, сподіваючись на порятунок. Дивлячись на ці предмети, ми відчуваємо, що означає втратити все.
Ми впускаємо цей біль у свої серця не для того, щоб зневіритися, а щоб винести головний урок: життя - це найбільша цінність. Ми вшанували тих, у кого відібрали майбутнє і зобов’язані прожити своє життя гідно, з відкритим серцем і пам’яттю, яка робить нас сильнішими…”
Серед тих, чиї родини досі розшукують, — Михайло Кічтенко, уродженець Вінницької області. Арользен Архіви звертаються до всіх, хто може допомогти в пошуках його рідних. Важливість цієї роботи добре розуміють і наші студенти.
Валерія Нємишева, студентка групи 2Ф: ”На мою думку, не важливо, що це трапилось дуже багато років тому. Важливо те, що волонтери з усієї Європи намагаються віднайти родини українців, що стали жертвами нацистів. Думаю, повернуті речі їхніх рідних буть передаватись з покоління в покоління і так зберігатиметься пам'ять про них”.
Друга частина виставки відсьогодні експонується в Вежі Артинова.
