Бальна феєрія у ВТФК
Тріпотіння шовку в унісон із прискореним серцебиттям, останній погляд у дзеркало перед виходом на паркет – і невидима нитка, що поєднала в один вечір віденську розкіш із незламним українським характером.
Кожен крок і подих на студентському балі в нашому коледжі стали маніфестом молодості, яка відмовляється ставити життя на паузу.
Коли над містом вщухла тривога, зал наповнився мелодіями, що вели глядачів від затишних європейських вуличок до глибин рідної культури. Тему «Від України до Європи» організатори обрали свідомо – аби через танець і пісню показати цілісність і силу нашого покоління.
Свято відкрили дебютанти сміливим джаз-фанком, одразу задавши високу емоційну планку. Оксамитовим шлейфом над залою пролунав голос Катерини Радецької-Гулеватенко – керівниці вокальної студії «Сузір’я», яка подарувала гостям проникливе виконання композиції «Luna tu».
Згодом дебютанти зачарували публіку вальсом під супровід пісні «Місто спить» у виконанні Інни Пелиховської – номер, що змусив затамувати подих навіть найвибагливіших глядачів.
Програма вечора вражала контрастами: пристрасне танго «Червона троянда» змінювалося жвавою швейцарською полькою. В одну мить дівчата-дебютантки змінили бальні сукні на стильні total black образи. Опісля зал наповнився настроєм українського обрядового танцю під «Шуміла ліщина».
«Ніщо й ніхто не здатен протистояти молодості, яка так сильно хоче жити, мріяти, радіти й творити… У вишуканих сукнях і костюмах наші студенти не розійшлися, не опустили рук, а дочекалися відбою повітряної тривоги. Вони готувалися тижнями, вчили складні па заради відчуття, що життя неможливо зупинити. Наші діти – найкращі, їхні таланти розквітають попри темні часи. І це наша перемога – продовжувати жити й бути прекрасними всупереч усьому», – зазначила директорка ВТФК Світлана Василюк.
Яскравим акцентом стала постановка хореографічного гуртка «Постмодерн» – історія двох студентів, які ніби потрапили в епоху “королю вальсу” Йоганна Штрауса II під безсмертний «Blue Danube Waltz». У цьому номері класична грація несподівано й ефектно переплелася із сучасною пластикою.
Не менш вишуканим був виступ колективу «Фрідом», який підкорив публіку ніжністю та легкістю.
Окрасою вечора стали виступи 16 пар, що змагалися за головні титули. Елегантність, артистичність і креативність кожного учасника були гідні найвищої оцінки, тож журі довелося зробити непростий вибір.
Кульмінацією балу стало оголошення переможців: Королем і Королевою ВТФК – 2026 стали Степан Франчук, 2ОП1, та Уляна Стремінська, 2ОП2. Приз глядацьких симпатій здобули викладачка фізики Ольга Рябошапка та студент групи 2РТ1 Ілля Рапчинський.
Та коли згасли вогні прожекторів, у повітрі залишилося щось значно цінніше за титули й блиск корон. У пам’яті закарбувалися не сукні, а сяйво очей; не складні па, а тепло рук, що підтримували одне одного.
Спільнота ВТФК – любов до життя сильніша за будь-які обставини.
