Героїня України на позивний “Віскас”
В умовах російсько-української війни кожного воїна, що загинув захищаючи нашу Батьківщину, ми називаємо Героєм. І це дійсно так, адже не всі можуть віддати власне життя заради збереження територіальної цілісності своєї країни. Проте реально від держави дану відзнаку Президента України одержують одиниці. Адже, звання Герой України — державна нагорода, найвищий ступінь відзнаки в Україні, що надається громадянам нашої держави за здійснення визначного геройського вчинку або видатного трудового досягнення. Героєві України вручається орден «Золота Зірка» за здійснення визначного геройського вчинку або орден Держави — за надзвичайні трудові досягнення.
Героїнею нашої статті є Вікторія Олегівна Поліщук, яка народилася 6 травня 2000 року в селі Збаражі, Козятинського району (з 2020 року — Самгородоцької СТГ Хмільницького району) на Вінниччині. Після закінчення дев'яти класів загальноосвітньої школи в селі Вівсяники вступила на навчання до Вінницького технічного фахового коледжу. Вікторія навчалась у коледжі впродовж 4 років, з вересня 2015 по червень 2019 року, за спеціальністю «Обслуговування комп’ютерних систем і мереж».
Під час навчання Вікторія з усіх дисциплін, що викладалися отримала «добрі» та «відмінні» оцінки. Особливий інтерес в неї викликали такі дисципліни як Захист України, фізична культура, медична допомога. Мала глибокі та ґрунтовні знання з природничо-математичних та гуманітарних наук. Активно цікавилась сучасними досягненнями в галузі обчислювальної техніки.
Виявила себе як наполеглива, старанна, цілеспрямована, працелюбна та відповідальна студентка. Постійно підвищувала свій інтелектуальний рівень, приймала активну участь у науковій роботі коледжу, у студентському житті. Вікторія усі роки в коледжі була активною учасницею спортивно-туристичного клубу «Мередіан», у складі якого виборювала призові місця на обласних змаганням. Вона цілеспрямовано займалась спортом та загартовуванням, готуючись до військової служби. Вікторія весь час розповідала класному керівнику, що відчуває своє покликання у захисті нашої держави.
Загалом мала характер спокійної, врівноваженої, веселої дівчини, з доброю поведінкою. З одногрупниками знаходила спільну мову, товариші вважали її відданим другом на якого завжди можна покластися. Серед викладачів, однолітків та друзів Вікторія користувалась заслуженим авторитетом і повагою.
Після закінчення коледжу Вікторія успішно склала ЗНО та вступила до Хмельницького технічного університету. Навчалася за тією ж спеціальністю, що й у коледжі, але мріяла служити в десантно-штурмових військах.
Вікторія здійснила свою дитячу мрію — восени 2019 року підписала контракт із ЗСУ. Після успішного проходження навчання у школі снайперів несла військову службу в 132-му окремому розвідувальному батальйоні десантно-штурмових військ ЗСУ.
«Їй важко було на цих навчаннях, там же фізичне навантаження, а ще ж вона як снайпер школу виживання проходила, вона ніколи не скаржилася. Казала: «Я відчуваю, що це моє. Це моє покликання. Я себе знайшла і нічого іншого не хочу», – розповіла мати загиблої Наталя. За її словами, у зону бойових дій донька потрапила ще до початку повномасштабного вторгнення – відбула одну ротацію в зоні проведення АТО/ООС, де отримала звання старшого солдата.
Вікторія Поліщук була однією з учасниць військового параду на честь 30-ї річниці Незалежності України 24 серпня 2021 року. Вона крокувала столичним Хрещатиком у складі парадних розрахунків десантно-штурмових військ ЗСУ.
На своїй сторінці у facebook Вікторія поділилась враженнями від тренувань та емоцій та подякувала людям, які її підтримували та надихали.
Незадовго до війни дівчина стала героїнею одного з випусків програми «Vоїн — це я», що виходить на військовому телебаченні. Вона поділилася з телеглядачами секретами роботи в сучасних умовах війни та специфікою знищення ворожих снайперських груп. У своєму інтерв'ю Вікторія, снайперка 132-го окремого розвідувального батальйону ДШВ на позивний «Віскас» сказала:
«Я маю дуже велике бажання та мотивацію. Я хочу, щоб всі наші території були звільненими. Я не хочу, щоб ворог і далі продовжував нав’язувати нам свою думку і вбивати наших людей».
На початку березня 2022 року мала їхати на схід удруге. В складі свого підрозділу перебувала на злагодженні, там їх і застала повномасштабна війна. Тому з перших хвилин російського вторгнення Вікторія потрапила на передову.
Страшну звістку про загибель Вікторії повідомили у Фейсбук. «Ворожі гради не залишили шансів на життя нашій Вікторії. Біль, нестерпний біль крає серце усім хто знав Віку. Важка втрата. Немає таких слів, щоб передати наше горе...Земля тобі пухом, дитинко!Ми усі в жалобі схиляємо голови. Ти назавжди залишишся в наших серцях. Герої не вмирають, — написала 21 березня на сторінці Вівсяницький ЗНВК «Школа- дитячий садок» Ірина Івчук.
Загинула Вікторія в одному із сіл на Житомирщині 20 березня 2022 року в результаті обстрілу ворожими «Градами» з території Білорусі.
19 травня 2022 року Вікторію посмертно нагородили Орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі. (Указ Президента України Про відзначення державними нагородами України №349/2022 – посмертно).
Жодна відзнака і нагорода не повернуть близьких та найдорожчих нам людей, але нехай вона стане свідченням відваги, мужності та самопожертви Героя. Наше завдання — зробити усе, аби ім’я кожного Героя залишалось у пам’яті прийдешніх поколінь!
Голєва Тетяна
Вінницький технічний фаховий коледж