Сталь у руках і в характері!
Срібний чемпіон України з важкої атлетики навчається у нашому коледжі! Максим Франчук - першокурсник відділення транспортних технологій. Свій престижний титул юний подільський Геркулес виборов у закарпатському Хусті.
Туди на змагання з’їхалися більше 350 спортсменів із 20 областей. Проте нашого чемпіона не злякали ані масштабна кількість учасників, ані їхня відточена майстерність. Відверта розмова про успіх із сильним і наполегливим - далі.
- Максиме, так багато учасників... Ми собі можемо тільки уявити, яким був рівень напруги на турнірі. Мабуть, важко залишатися зосередженим у таких умовах. Та все ж твоя перемога є доказом того, що тобі все вдалося. Поділися своїм секретом успіху.
- Саме у моїй віковій категорії було близько 10 учасників. Дуже сильні хлопці, але конкуренції перестаєш боятися з досвідом. За 7 років практики вже якось навчився виходити на змагання впевнено і навіть не думати про таке.
- Сім років - це доволі серйозний термін і ми бачимо, що за цей час тобі вдалося досягти чимало. А пригадай свої перші кроки у спорті. Одразу відчув, що це твоє?
- Важка атлетика - це сенс мого життя. Я це зрозумів ще в дитинстві, коли прийшов на перше тренування у “Локомотиві” до Петра Нагурного. Зараз він служить у ЗСУ, а його справу продовжує син - Олексій.
- А яке місце у твоєму серці посідає безпосередньо обрана спеціальність - логістика? Не було вагань між спортом і майбутньою професією?
- Я до нашого коледжу вступив без будь-яких роздумів. Перед цим ретельно готувався, пройшов підготовчі курси. І зараз не шкодую про свій вибір. Я мрію реалізуватися в логістиці, але й про спорт не забуватиму.
- Щоб поєднувати одне з іншим потрібно ж достатньо часу. Як у тебе із особистим графіком?
- Плюс-мінус вдається все встигати.Тренуюся я щодня, окрім неділі. На даному етапі в мене інтенсивніша підготовка, адже готуюся до передноворічного міського турніру. А там далі і весняний кубок України…
- Так, роботи вистачає. Максиме, а чи маєш ти якісь “забобони” у важкій атлетиці?
- Перед змаганнями не можна стригтися, бритися бо вся сила “втікає”. На тренуваннях не можна переступати через штангу, бо це снаряд, ти його підіймаєш над головою. Млинці завжди потрібно ставити на місце не розкидати по залу.
- Ну і так, між нами :))) Для тебе особисто, штанга - це…? Подруга чи супутниця?
- Скоріше за все, супутниця (посміхається).
Історія незламності й наполегливості Максима Франчука надихає. За кожним підйомом штанги стоять години тренувань, сила волі і жага до перемоги. Хай особистий шлях нашого спортсмена поповнюється все новими і новими рекордами. Тільки вперед!
Тримаємо зв’язок по всіх каналах: instagram_vtfc_college, facebook та instagram_stud.rada_vtfc
Ключові слова: #Ми в медіа #Фотогалерея #Відеоматеріали #Новини спорту