«НЕ кінець фільму та нескінченні титри…»

19/03/2025 54

Творчий перфоманс пам’яті Володимира Івасюка і Кузьми Скрябіна в нашому коледжі сколихнув усю студентсько-педагогічну спільноту. Крізь призму часу і особистісні паралелі творчість двох одіозних постатей в українському мистецтві набула нових відтінків в часі теперішньому.

Поєднати далеке і сьогодення вдалося авторам сценарію – нашому креативному тріо: Віталій Серветник, викладач математики, Марійка Томчук, викладачка зарубіжної літератури і Марія Левченко, акторка Вінницького драмтеатру і керівниця театрального гуртка нашого коледжу.

“Так багато розмов в нашій державі довкола формування національної ідеї, над тим як об’єднати українські Центр, Захід, Північ та Схід вже не одне десятиліття міркують вельмиповажні особистості. Але це вже відбулось і це вже зробили двоє музикантів. Де б ви не сіли за стіл, де б не зібрались компанією, “Червону руту” Івасюка й “Старі фотографії Кузьми” підхоплять всі і співатимуть із задоволенням”,- певні сценаристи.

Своїми текстами та музикою і Івасюк, і Кузьма – кожен у свій час – спростовували нав’язаний російський наратив про «вторинність» і «провінційність» української культури. Твори обох бунтарів завжди відрізняли глибокий сенс, емоційна сила та унікальність.

Не лише їхні пісні і музика, а й незламна громадянська позиція об’єднали дві, здавалося б, такі різні історичні епохи. Їхні життя – це сторінки становлення української національної свідомості.

“У жодному разі ми не говоримо про те, аби брати портрети Івасюка та Кузьми в рамки і возвеличувати. Але вони з числа тих наших співвітчизників, про яких ми, звичайно, щось знаємо, однак знати мали б більше. У нашій постановці ви не почуєте детальних біографій музикантів, розповідей про їхнє життя. Це скоріше натяки на обставини і ситуації, щоби замислитись та поцікавитись”, - сформулював ідею вечора Віталій Серветник.

Атмосферні декорації, стилізовані костюми і образи, мистецькі алегорії та емоційність виступів змушували зал затамовувати подих. Неймовірно прониклива та чуттєва гра юних акторів, сповнені щирих переживань пісні, вірші, хореографічні і музичні композиції. У них заміксувались любов, смуток, віра й надія, які кожен глядач – і молодь, і старші – відчули серцем.

“Я цілком згодна з тим, що цей вечір не про Івасюка та Скрябіна. Він про нас з вами, молоде і старше покоління одночасно. Він про людей для яких понад усе - Україна. І я щаслива відчувати, що в нашому коледжі - ми велика, згуртована родина. Разом віримо, мріємо, переживаємо і йдемо вперед. Ми обов’язково будемо щасливі на нашій землі!”, - сказала розчулена до сліз Світлана Василюк, директорка ВТФК.

Тримаємо зв’язок по всіх каналах: instagram_vtfc_college, facebook та instagram_stud.rada_vtfc